Сайт Відділу документів іноземними мовами є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
19.06.2017 06:49

Херсон коханий
Почалось літо, попереду відпустки, море, подорожі, круїзи, враження від інших країн. До того ж, враховуючи...

13.06.2017 07:57

Не все те світло, що електроенергія
Неможливо весело провести час без електроенергії, адже не працює комп’ютер і немає Інтернету –...

12.06.2017 10:59

Прапор нації
14 червня Сполучені Штати відзначають День прапора. Американці дуже люблять і шанують це свято. У цей...


Гість | Увійти
Версія для друку


Крістіан Аманпур
1958 -
військовий кореспондент


«Цілий день тільки те і робиш, що спостерігаєш як помирають люди
і нікуди від цього не сховатися. Це настільки жахливо, кінець кінцем, навіть,неможливо виразити. Але я маю намагатися. Це моя робота.»
Крістьєн  Еманпур

  Крістіан Аманпур тільки но почала звикати до своєї нової посади зарубіжного кореспондента телекомпанії CNN у Франкфурті, як через декілька місяців по її прибутті сталася найважливіша подія року, але дії розгорталися не в Німеччині. Саддам Хусейн наказав іракським танкам та військам напасти на сусідню країну, Кувейт. Іракські війська швидко взяли штурмом столицю Кувейту, скинули уряд та проголосили країну частиною Іраку. Рада Безпеки ООН поставила вимогу негайного виведення іракських військ і Сполучені Штати зобов'язалися допомогти Кувейту у випадку, коли війська не будуть виведені.
  Крістіан вчинила, як будь-який журналіст. Вона сіла у перший-ліпший літак і вже за декілька годин була на кувейтському кордоні. Протягом наступних місяців Крістіан, по мірі зростання напруженості в цій частині земної кулі, висвітлювала вибухонебезпечну ситуацію.
  Призначений ООН термін виведення військ скінчився. Ірак твердо тримав свою позицію. Сполучені Штати почали операцію «Буря в пустелі». Обличчя та характерний британський акцент Крістіан почали впізнавати мільйони американців, які з новин телекомпанії CNN слідкували за перебігом подій цієї короткої, але жорстокої війни у Перській затоці.
  Після війни у Перській затоці Крістіан стала роз'їзним кореспондентом телекомпанії CNN. Як більшість військових кореспондентів, Крістіан вільно почуває себе життєвонебезпечних ситуаціях. Вона була першою журналісткою, від якої глядачі отримували вичерпні репортажі про нещадну боротьбу мусульман та сербів у Боснії і Герцеговині. Її репортажі про події тієї війни завоювали чотири вищих журналістських нагороди: Нагороду імені Джорджа Фостера Пібоді, Пам’ятну Нагороду імені Джорджа Полка, Перехідну Срібну Паличку Колумбійського Університету імені Альфреда Дюпона та Нагороду за мужність у журналістиці за 1994 рік від Міжнародного Жіночого Фонду Засобів масової Інформації.

  З 1989 року вона вела репортажі про війну в Руанді та спасіння голодних дітей у Сомалі, від яких стискалося серце. Вона була в Хейді, коли війська Сполучених Штатів висадилися на цьому острові, аби запобігти кровопролиттю. Де б не виник конфлікт, Крістьєн тримає камеру в руках і щохвилини виходить її новий репортаж.
  Крістіан народилася у Лондоні. Вона є найстаршою з чотирьох сестер. Її батько - іранський бізнесмен, мати - англійка. У ті часи Іран був багатий на нафту, а на чолі держави стояв шейх, який дружньо ставився до Заходу. Вже через декілька місяців по народженні доньки, родина Аманпурів переїздить до Ірану.
  Крістіан зростала у багатій родині. Коли їй виповнилось одинадцять років, її разом з сестрами відправили вчитися до Лондона. Дівчинка дуже сумувала за домівкою. Вона мріяла вивчитися на лікаря, але її не прийняли до медичного вузу через погані оцінки.
  Курйозним чином прийшло до неї рішення стати журналістом. Одна з сестер вступила до школи журналістів у Лондоні, але не захотіла там вчитися. Коледж відмовився повернути гроші за навчання, тому Крістіан почала відвідувати заняття замість сестри.

  У 1979 році в Ірані стався заколот. Шейха було усунуто, релігійний екстреміст аятола Хомейні захопив владу в країні та припинив всі відносини з Заходом. Батьки Крістіан змушені були залишити своє майно та гроші в Ірані та повернутись до Лондона. Саме після цих подій Крістіан вирішила бути міжнародним кореспондентом. «Якщо мені трапилося опинитися у вирі будь-яких подій, я хочу бути їх учасницею», пізніше скаже вона. Вона хотіла краще зрозуміти, чому у світі відбуваються різні події, та пояснювати це людям.
  Після цього вона поїхала до Сполучених Штатів. В університеті Род-Айленду вона продовжила навчання. Одразу по закінченні у 1983 році вона подала заяву на одну з посад в телекомпанію CNN. Хоча Крістіан починала як асистент і мала лише відповідати на телефонні дзвінки та друкувати сценарії програм, вона всім казала, що хоче стати зарубіжним кореспондентом. Коли її начальник зауважив, що навряд чи в неї це вийде, вона відповіла: «Зачекай!»
  Влітку 1984 року з власної ініціативи Крістіан поїхала до Каліфорнії висвітлювати події Національної Конвенції Демократів. Наступного року CNN зняв серію телепередач про Іран. Іранське походження Крістіан та її знання стали вагомою запорукою успіху цієї телепрограми. Вона зарекомендувала себе як необхідний співпрацівник команди CNN. За деякий час її почали заохочувати підвищеннями, її кар'єра пішла вгору, вона отримала посаду кореспондента у Франкфурті.

  Саме її репортажі про війну у Перській затоці спричинили вагоме підвищення рейтингу телекомпанії CNN. Доречі, інші телекомпанії, вивчаючи феноменальний успіх CNN, змінили формат своїх випусків новин та збільшили кількість репортажів про останні події дня та цілодобове висвітлення головних сюжетів в ефірі.
Тепер Крістіан живе у Парижі та сама обирає те, про що їй хочеться розповісти. Вона є могутнім та впливовим членом телевізійної спільноти. Саме обране нею місце наступного репортажу визначає, що побачать глядачі CNN.
  Під час її репортажів про війну у Боснії і Герцеговині цей вплив було ясно продемонстровано. Мало хто у світі звертав увагу на цей конфлікт до того, як репортажі Крістіан вийшли в ефір
  Відповідаючи на питання про те, що вона думає про свою непересічну професію (таких жінок є лише декілька у світі), Крістьєн відповіла, що своїм успіхом дуже завдячує своїм попередницям. «Жінки, які були переді мною, проклали цей шлях», сказала вона. Крістіан вважає, що бути жінкою у журналістиці є перевагою, тому що «люди відкриваються тобі більше, аніж чоловікові».

This information is only for education purpose, and was taken from ' Extraordinary Women Journalists' by Claire Price-Groff.- Children's Press, USA

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід