Раби 21 століття

Загальна декларація прав людини, що була прийнята Організацією Об'єднаних Націй у 1948 році, статтею 1 проголошує: «Всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах». Стаття 3 заявляє: «Кожний має право на життя, свободу та безпеку».
Стаття 4 стверджує: «Нікого не можна утримувати в рабстві або поневолювати; рабство і работоргівля мають бути заборонені у всіх своїх формах». Стаття 5 каже: «Нікого не можна навмисне піддавати тортурам, жорстокості, приниженням та покаранню».
Втім 27 мільйонів людей у сучасному світі живуть у стані рабства, це більше, ніж будь-коли в історії людства.
Сучасна торгівля людьми була темою розмови на традиційному засіданні клубу «Англійська для кожного» 22 січня. Не дивлячись на складні погодні умови, засідання зібрало 20 учасників, включаючи 5 волонтерів Корпусу Миру США, які виклали присутнім шокуючі факти про сучасне рабство та українську участь у цьому жахливому процесі.
Більшість людей асоціюють цю тему з історією південних штатів Америки перед початком Громадянської Війни 1861-1865 років або давнього Риму. 
Люди, що живуть у 21 столітті, відчувають шок, дізнаючись, що інститут рабства існує і зараз, і його нещасні жертви є скрізь, навіть у країнах найрозвинутішої демократії - Британії, Німеччині, США.
А що в Україні? За даними Міжнародної організації з міграції з 1991 року 117000 громадян України потрапили у рабство.
Україна є постачальником жінок, дівчат та дітей для країн Європи, Росії, Ближнього Сходу, де їх піддають сексуальній експлуатації. Українських чоловіків-рабів використовують на будівництві, виробництві, сільському господарстві у Росії, Чеській Республіці, Польщі.
Рабська праця використовується і на теренах самої України. Українських дітей, зокрема, продають на території України та вивозять за її межі для примусової праці та сексуальної експлуатації.
Україна є також транзитною країною для транспортування рабів з Молдови та азіатських країн на захід.
Сучасна работоргівля є бізнесом у планетарному масштабі, що приносить карколомні прибутки. Щорічно цей кримінальний бізнес дає від 5 до 9 мільярдів доларів.

Товариство мало відповісти на питання вікторини: так чи ні.
Ось результати:
1) Більшість вербувальників в Україні – чоловіки.
Ні. 57 відсотків вербувальників в Україні – жінки.
 
2) Середній вік жертв 26 років, наймолодшій з них 3 роки, найстаршій – 73.
Так.
3) Звертатися до шлюбного агентства безпечно.
  Ні. Всі шлюбні агентства в Україні пов’язані з кримінальними організаціями.
  4)Бідність та брак можливостей роблять людей потенційними жертвами.
Так.
  5) Якщо навіть ти потрапив у пастку, поліція дуже скоро визволить тебе.
Ні. 30 відсотків жертв звільняються самотужки, 26  відсотків звільняє поліція, 20 відсоткам дозволять повернутися додому (травми чи хвороби), 8 відсоткам допомагають клієнти, 3 відсотка повертаються з допомогою друзів або родини, 14 відсотків не повертаються ніколи.
В Україні існує декілька організацій, що надають допомогу у поверненні жертв работоргівлі додому.

Міжнародна організація з міграції:

У Херсоні: "Успішна жінка" e-mail admin@business.kherson.ua

"Чоловіки проти насильства" e-mail magainstviolence@mail.ru
Відома українська співачка Руслана частину свого сайту в Інтернеті присвятила боротьбі проти работоргівлі.

Існує дуже важливий і простий телефонний номер – 527.
Зателефонувавши 527 з будь-якого мобільного або 0-800-505-501 (безлімітний номер, що діє на всій території України), ви дізнаєтесь, як захистити себе та своїх рідних. Більше фото.