.jpg)
Джон Пол Джонс у Херсоні
Джон Пол Джонс (1747-1792) — національний герой США, один із засновників американських ВМС, командувач флоту Конгресу за часів Війни за Незалежність у Північній Америці (1775-1783), контр-адмірал російського флоту (1788). Наполеон згодом вважав, що, якби Джонс не помер так рано, йому вдалося б розбити англійський флот при Трафальгарі. Багате пригодами життя американського флотоводця стало матеріалом для книг Ф. Купера («Лоцман»), О. Дюма («Капітан Поль»), Г. Мелвілла, Р. Кіплінга і інших авторів.
У 1788 році Росія була на межі війни з Туреччиною і Швецією їй конче були потрібні досвідчені і відважні моряки. Саме тоді Катерина ІІ вирішує запросити Джонса на російську службу. Відповідь була короткою: «Я згоден, я в дорозі».
Ввечері 23 квітня 1788 року він був уже у Санкт-Петербурзі. Прийом відбувся в розкішному Царськосельському палаці. З кабінету цариці командор флоту США вийшов контр-адміралом Російського флоту. «Імператриця прийняла мене з почестями більшими, ніж, можливо, може похвалитись будь-який інший іноземець, який поступає на російську службу», — писав Джонс своєму другові генералу Лафайету. «Її величність часто розмовляла зі мною про Сполучені Штати, вона впевнена, що американська революція не може не породити інші і не вплинути на кожний уряд» (Россия и США. Становление отношений. 1765-1815 гг. М., 1980, С. 169). До речі, саме Джонс перший привіз до Росії і навіть вручив Катерині ІІ Конституцію США і Декларацію про Незалежність.
7 травня 1788 року він вирушає до Херсона. Там у власній ставці на нього очікує ясновельможний князь Г. О. Потьомкін. Наступного ж дня по прибутті до Херсона «контр-адмірал Павел Жонес» був призначений «начальствувати ескадрою парусних суден у Лимані» (Материалы для истории русского флота. Спб., 1895, ч. ХV, С. 118)
Головною метою кампанії 1788 р. на півдні Росії був Очаків — «південний природний Кронштадт», як називала його Катерина ІІ. Сухопутними військами командував О. В. Суворов. Головну силу на морі під Очаковом складала ескадра Джонса: два лінійних кораблі «Владимир» і «Александр», 4 фрегати і 8 менших суден. Разом з гребною флотилією, якою командував німецький князь Насау-Зіген, який теж перебував на російській службі, ескадра Джонса мала забезпечити блокаду фортеці з моря. Джонс поквапився зустрітися з Суворовим.
«Тут вчора з Паулем Джонсом побачились ми, як стародавні знайомці», — пише Суворов (Суворов О. В. Документы. М., 1951, С. 441). Турецький флот під Очаковом налічував 10 кораблів, 6 фрегатів, 47 галер та багато дрібних суден. Користуючись такою значною перевагою, турки ставили перед собою завдання повністю знищити російський флот у Дніпро-Бузькому лимані. Але так не сталося. Незважаючи на складні відносини двох адміралів російського флоту, американця Джонса та німця Зігена, дії російських сил у Лимані були більш ніж успішними. Обидва адмірали, які відрізнялись винахідливістю, рішучістю та змагались між собою, виявились на висоті.
Бої відбулися 7, 17 та 18 червня 1788 р. під Очаковом. Турецький флот зазнав серйозної поразки. Втрати турків в Лимані склали 1763 особи. Російська сторона мала вбитими та пораненими лише 85 осіб (Веселого Ф.Ф. Краткая история русского флота. М., 1939, С. 119). За цю перемогу Джонса було нагороджено орденом Св. Анни (Ю.Л. Коршунов «Пол Джонс — адмирал Российского флота». 1993 р.)
Місце боїв знаходиться за 18 миль від Херсонської фортеці вниз за течією Дніпра.
