Сайт Відділу документів іноземними мовами є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
26.09.2017 12:11

Запитайте нас про академічну доброчесність
26 вересня вчителі іноземних мов, які підвищують кваліфікацію в Південноукраїнському регіональному інституті...

25.09.2017 06:51

Швидке вирішення проблем
24 вересня засідання англійського розмовного клубу, який працює на базі центру «Вікно в Америку»,...

23.09.2017 10:19

До Всеукраїнського дня бібліотек
21 вересня Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара святкувала 145-річчя...


Гість | Увійти
Версія для друку

Артур Міллер
Відомий драматург, автор п'єси «Смерть комівояжера»
1915 - 2005

Батько Артура Міллера, єврей-іммігрант, власник підприємства з виробництва одягу, зазнав декількох фінансових невдач у 1930-х роках. Велика Депресія зруйнувала його бізнес, як це сталося і з багатьма іншими. Артур Міллер ніколи не забував злиднів свого дитинства. З тих часів він виніс переконання, що люди, по-перше,мають допомагати одне одному, по-друге, всі люди, неважливо наскільки вони прості або бідні,  заслуговують на увагу та співчуття. П'єси, що зрештою прославили його, несуть ці переконання скрізь всю американську культуру, іноді не дивлячись на сувору громадську критику.
Міцний парубок, який виріс у Брукліні, Міллер не виявляв цікавості до навчання, доки не поступив до Мічиганського університету у 1934 році. Вивчаючи там англійську мову та журналістику, він приймав участь у студентському театральному житті. За свою п'єсу «Трава ще росте» він навіть отримав нагороди. Після закінчення коледжу Міллер брав участь у економічних програмах президента Франкліна Делано Рузвельта «Новий курс», працюючи у багатьох проектах. Він писав сценарії для радіопрограм, що були започатковані для подолання наслідків депресії та фінансувалися федеральним урядом. Давня спортивна травма завадила його участі у Другій Світовій війні, тому всі воєнні роки він продовжував писати. Його перша бродвейська постановка «Людина, якій так щастило» (1944) була закрита після шести вистав, але перший роман «Фокус» (1945), протест проти антисемітизму, мав успіх.


Друга п'єса Міллера «Всі мої сини», що була поставлена на Бродвеї у 1947 році, була ще однією його спробою знайти себе як драматурга. Хоча вона не дуже сподобалась глядачам, все ж таки отримала винагороду Спілки Театральних Критиків Нью-Йорку у тому році та переконала багатьох критиків у тому, що Міллер може потіснити Теннессі Вільямса, як першого драматурга епохи. П'єса «Всі мої сини» це розповідь про власника заводу, що виробляє неякісні запчастини для військових літаків США під час Другої Світової війни. Тут звучать найбільш тривалі теми Міллера: деградація почуття провини, неминуча розплата, складні відносини між батьками та синами. Кожним своїм твором намагаючись говорити про проблеми моралі, цю п'єсу Міллер зробив одночасно глибоко  філософською та доступною широкому загалу.
Шедевр його творчості,  п'єса «Смерть комівояжера» (1949), виявив досконалість стилю та глибину проникнення у людську психологію. Образ Віллі Ломана, продавця, чиї мрії про успіх зрештою руйнують його роботу та родину, став чи не найзнаменитішим в американській драматургії.  Досліджуючи трагічність існування звичайної людини, Міллер до того ж змінив глядацькі очікування щодо тем та змісту сценічних постановок. Сповнене співчуття зображення безталанності та відчаю Віллі Ломана проголосило початок нової ери американських п'єс про пересічну людину. У 1949 році Міллер отримав Пулітцерівську премію за «Смерть комівояжера». Починаючи від прем'єри п'єсу грали майже постійно, вона витримала безліч постановок на сценах всього світу.


Турбота Міллера про долю пересічного громадянина Америки, однак, не завжди приносила йому лише успіх та славу. На початку 1950-х років, коли Сполучені Штати та Радянський Союз знаходилися у стані так званої «холодної війни», уряд США фінансував нагляд за тими громадянами, які симпатизували комуністичним ідеалам Радянського Союзу. Протестом проти такого порушення американських свобод стала п'єса «Важке випробування» (1953), де діяльність Комісії з розслідування антиамериканської діяльності Палати Представників Конгресу США порівнюється з судовим процесом над «відьмами» у місті Салем, що відбувався у 17 столітті. Перше і друге Міллер вважав проявами безпідставної параної. П'єса «Важке випробування» отримала премію «Тоні» у 1953 році, але Міллера потім викликали до Комісії з розслідування антиамериканської діяльності давати показання, аби захистити свій твір. Хоча Міллер ніколи не був прихильником Радянського Союзу, він відмовився співпрацювати з Комісією, проголошуючи своє право на свободу слова, за що був викликаний до суду за зневагу до Конгресу у 1956 році. Більшість американців засудили діяльність Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, але демонстративна непокора Міллера була небезпечною у середині 1950-х років і мало не коштувала йому засобів для існування. Після завершення перевірки Комісією з розслідування антиамериканської діяльності Міллер залишався впливовою фігурою в літературних колах. Ще більшої популярності приніс йому шлюб з Мерилін Монро у 1956 році. Він написав сценарій до фільму «Неприкаяні» у 1961 році, де грала Монро. Але їх шлюб далі не протримався, вони розлучилися у тому ж році.


Починаючи від середини 1960-х років твори Міллера вже не мали такого успіху, як його перші п'єси. Критики звинувачували його у занадто відвертому зображенні сучасних проблем та наполегливому прагненні дати моральний урок кожною п'єсою. Публіка теж виявляла менше цікавості до його п'єс, оповідань та мемуарів, ніж у 1940-50-х роках. Однак своїми найвизначнішими творами ,«Смерть комівояжера», «Всі мої сини», «Важке випробування», що не сходять з екранів та сцен світу, Міллер залишається життєво важливою частиною американської культури, захищаючи основні свободи та людську гідність.

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід