Сучасні польські поети українською мовою
Шатравскі Кшиштоф Янович (Польща, Ольштин) - поет, есеїст, культуролог, літературний і музичний критик.
Оригінал польською мовою:
kobiety tańczące na drewnianym moście głośno
wymawiają imiona kochanków, są jeszcze młode
wzrok nieznajomego mężczyzny (około czterdziestki) peszy je
przez chwilę, zbite w małą gromadkę (przypomną to sobie za 30 lat
lecz teraz Europa drzemie w błogiej nieświadomości – spóźniona
sjesta greckich bogów) nie widzą już obcego
znów mogły by szybować w świecie stworzonym dla ptaków
i nie odpowiadać na niezrozumiałe pytania
odśpiewać Ave i zapomnieć w rytmie wiedeńskiego walca
o podróży, pająkach i milczących ze ścian obrazach
tam, pod zczerniałym werniksem umarły dawne miłości
powoli zapada noc, Europa jeszcze nie zdążyła się zbudzić
dziewczęta oparte o poręcz z gładkiego drewna
nie słyszą krzyku swej matki i kroków odchodzącego
Перекладач: Крижановська Людмила, Україна, Херсон
ПЕРЕКЛАД:
Діви стрункі звабно в’ються в танку на містку дерев’янім.
Палко та ніжно коханих своїх викликають красуні.
А чоловік (в сорок літ) милувавсь на них оком вогняним.
Нітились мить, та про це літ за тридцять згадають, бо юні.
Тільки дрімає Європа в блаженстві щасливім - в спізнілій
Сонній сієсті античних богів. Вже чужинця немає.
Й діви готові у небо літати, як птиці, віднині
Нехтуючи запитаннями гордо, які не сприймають.
«АВЕ» аби проспівати й під віденський вальс геть забути
Тьмяні портрети, зі стін що мовчать у тенетах павучих,
Там, де померли під лаком всі пристрасті любі та гожі.
Ніч настає, ще Європа не встигла в дрімоті проснутись.
Діви, спираючись на дерев’яні гладенькі поруччя
Матері голос не чують закличний і кроків прохожих.
