Сучасні польські поети українською мовою

Шатравскі Кшиштоф Янович (Польща, Ольштин) - поет, есеїст, культуролог, літературний і музичний критик.

Оригінал польською мовою:

kobiety tańczące na drewnianym moście głośno

wymawiają imiona kochanków, są jeszcze młode 

wzrok nieznajomego mężczyzny (około czterdziestki) peszy je

przez chwilę, zbite w małą gromadkę (przypomną to sobie za 30 lat 

lecz teraz Europa drzemie w błogiej nieświadomości – spóźniona

sjesta greckich bogów) nie widzą już obcego

znów mogły by szybować w świecie stworzonym dla ptaków

i nie odpowiadać na niezrozumiałe pytania

 
odśpiewać Ave i zapomnieć w rytmie wiedeńskiego walca

o podróży, pająkach i milczących ze ścian obrazach

tam, pod zczerniałym werniksem umarły dawne miłości

 
powoli zapada noc, Europa jeszcze nie zdążyła się zbudzić

dziewczęta oparte o poręcz z gładkiego drewna

nie słyszą krzyku swej matki i kroków odchodzącego

Перекладач: Крижановська Людмила, Україна, Херсон
 

ПЕРЕКЛАД:

Діви стрункі звабно в’ються в танку на містку дерев’янім.

Палко та ніжно коханих своїх викликають красуні.

А чоловік (в сорок літ) милувавсь на них оком вогняним.

Нітились мить, та про це літ за тридцять згадають, бо юні.

Тільки дрімає Європа в блаженстві щасливім - в спізнілій

Сонній сієсті античних богів. Вже чужинця немає.

Й діви готові у небо літати, як птиці, віднині

Нехтуючи запитаннями гордо, які не сприймають.

«АВЕ» аби проспівати й під віденський вальс геть забути
Тьмяні портрети, зі стін що мовчать у тенетах павучих,
Там, де померли під лаком всі пристрасті любі та гожі.

Ніч настає, ще Європа не встигла в дрімоті проснутись.
Діви, спираючись на дерев’яні гладенькі поруччя
Матері голос не чують закличний і кроків прохожих.