МакБрайд Крістіан

Крістіан МакБрайд
Швидко висхідна зірка джазового контрабасу та композиції
1972

  Нелегко знайти музикантів, яким в короткий термін вдалося домогтися в джазовій кар'єрі того, чого домігся Крістіан МакБрайд. Звичайно, в нього був неабиякий початок, тому що його батько і двоюрідний дідусь були відмінними контрабасистами. Першу роботу за фахом він знайшов ще у віці тринадцяти років, в сімнадцять років він вже грав поруч з відомими музикантами в Нью-Йорку, у дев'ятнадцять років виступав в «Лінкольн Центрі», а в двадцять з невеликим очолив власну групу для звукозаписів. У двадцять п'ять років МакБрайд вже писав музику на замовлення і вів викладацьку діяльність. До тридцяти МакБрайд займає панівне становище серед джазових контрабасистів, продовжуючи традиції Мілта Хінтона, Чарльза Мінгуса, Рея Брауна та інших.
   МакБрайд дотримується основної лінії джазу, але іноді виконує і музику інших жанрів, починаючи від класики і закінчуючи роком.
  Крістіан Лі МакБрайд народився 31 травня 1972 року в Філадельфії, штат Пенсільванія. Його батько і двоюрідний дідусь були відмінними музикантами. Батько працював оркестрантом в декількох філадельфійських групах, виконував соул, а також у латино-джазових бандах, включаючи «Монго Сантамарія». Двоюрідний дідусь МакБрайда свого часу грав прогресивний джаз і розвинув у Крістіана інтерес до джазу. У сім років Крістіан почав займатися на електроконтрабасі, а в одинадцять – на акустичному контрабасі. В основному він грав класику, але в тринадцять років уже виступав у місцевих клубах Філадельфії. Далі МакБрайд пройшов за конкурсом у Філадельфійську школу творчих і виконавчих видів мистецтва для старшокласників.
  У цій школі МакБрайд займався класичною музикою і брав уроки у контрабасиста з філадельфійського оркестру. Він також відвідував джазові семінари, де одного разу познайомився з музикантом, який допоміг йому впевнено зробити крок у світ професійного джазу. Лектором семінару був впливовий трубач Уїнтон Марсаліс, який побачив потенціал МакБрайда. Після закінчення школи МакБрайд у складі Філадельфійського молодіжного оркестру їздив з турне по Європі, а також грав у ф'южн-групі. Після закінчення турне він поїхав до Нью-Йорку, де був зарахований до престижної Джульярдської школи музики.
  У Джульярдській школі МакБрайд продовжував займатися класичною музикою, але його тягнуло до джазу, дорогу до якого вимостив для сімнадцятирічного контрабасиста Марсаліс. МакБрайд настільки добре грав, що через рік він кинув класичну музику і Джульярдську школу. Його перша значуща робота була з групою саксофоніста Боббі Ватсона, візитною карткою якої був трубач Рой Харгров. Коли Харгров створив свою власну групу, він покликав МакБрайда. Після нетривалої співпраці з Харгровом і легендарним трубачем Фредді Хабардом, в 1991 році МакБрайд, на прохання кращого у світі джазового контрабасиста Рея Брауна, перейшов у нещодавно сформовану ним групу під назвою «СуперБас». Наступного року журнал «Роллінг Стоун» назвав МакБрайда «сенсаційним джазовим музикантом 1992 року».
  У 1993 році МакБрайд працював з гітаристом Петом Метхені, після чого перейшов до популярного саксофоніста Джошуа Редмена. Рік по тому МакБрайд випустив свій перший альбом як провідний музикант і назвав його "Getting' to It". У створенні альбому брали участь Харгров і Редмен. В одному з творів цього альбому МакБрайд вступив в «поєдинок контрабасів» з Мілтом Хінтоном і Рейем Брауном.
Приблизно в цей же час Уїнтон Марсаліс, художній директор джазу в «Лінкольн-Центрі», дав Макбрайду замовлення. Крістіан створив "Bluesin' in Alphabet City", прем'єра якого була виконана МакБрайдом та джазовим оркестром Лінкольн-центру.
  З середини 1990-х років МакБрайд працював над кількома музичними творами, включаючи "Number Two Express" за участі піаніста Чіка Кореї і "Fingerpainting: The Music o/Herbie Hancock» (1997).
  У 1998 році МакБрайд отримав складне завдання: скласти велику форму для оркестру і великого хору, яка оповідала б про рух за громадянські права в 1960 році. Праця МакБрайда увінчалася твором "The Movement Revisited", який виконувався кілька разів.
  Наступна робота МакБрайда стосувалася нового напрямку: у 1998 році він випускає твір під назвою "A Family Affair". В ньому МакБрайд частково повертається до своїх електроконтрабасових витоків, в результаті чого досягає цікавого поєднання соулу, фанку, року та елементів джазу. Деякі його прихильники були розчаровані, але МакБрайд відчував необхідність розширити межі своєї творчості. Його наступний альбом "Sci-Fi", який вийшов 2000 року, вже походив на ф'южн.
  Як і більшість джазових музикантів, МакБрайд почав викладати джаз. Він керував проведенням декількох семінарів і викладав на музичних факультетах у Річмондському та Тихоокеанському Університетах. У всіх своїх починаннях: виконанні, композиції та викладацькій діяльності Крістіан МакБрайд шукає нові напрямки в джазі.
На нашому сайті ви можете також більше узнати про Дайану Кролл - сучасну "королеву джазу".

Інформація з книги автора Martin M. "Extraordinary People in Jazz' - Children's Press, Denbury, Connecticut надана лише з освітньою метою .