Петті Берг

Петті  Берг
1918 – 2006
Гольф
«Я дуже щаслива, що покинула футбол, бо я не була б тут  цього вечора». - Петті Берг у переддень прийняття до Палацу Слави Жіночої Професійної Асоціації Гольфу (LPGA)
 

Патріція «Петті» Берг завоювала безліч нагород та почесних звань. За свою спортивну кар’єру вона одержала 57 перемог, 15 з яких у найбільш престижних змаганнях з  професійного гольфу, що проходять 4 рази на рік. Досягнення  Петті Берг ставлять її поруч з найвидатнішими гольфістками Мілдред «Бейб» Дідріксон, Луїзою Саггс, Мікі Райт та Кеті Уітворт. Петті – одна з лише шести жінок-гольфісток, які виграли Жіночий Любительський Чемпіонат Сполучених Штатів та Відкритий Жіночий Чемпіонат Сполучених Штатів. За свою кар’єру вона тричі вигравала Вер Трофі, нагороду, яку щорічно отримують жінки-гольфістки за найнижчу загальну кількість очок. Ніхто крім Петті не був тричі (1954, 1955, 1957) переможцем за версією щомісячного журналу Golf Digest. Враховуючи її зусилля для розвитку жіночого гольфу та участь у заснуванні Професійної Жіночої  Асоціації Гольфу, її можна вважати однією з головних постатей, що сприяли розвитку жіночого спорту у ХХ столітті.
Ще підлітком Патріція Джейн Берг любила спорт. Вона народилася 13 лютого 1918 року у Міннеаполісі (Міннесота). Петті була суворим суперником, про це свідчать її успіхи у ковзанярському спорті, де вона займала другі місця у національних жіночих чемпіонатах 1933 року. Другою її пристрастю був футбол. Петті була лідером футбольної команди, що складалася лише з хлопців. Її брат та майбутня зірка професійного футболу Бад Вілкінсон також були у складі тієї футбольної команди.

Коли Петті виповнилось 13 років її батьки вирішили, що вона вже надто доросла, аби грати у футбол у тісному фізичному контакті з хлопцями. Вони переконали її зайнятися більш жіночим видом спорту, яким був гольф. Батько купив їй набір для гольфу та абонемент до клубу у місті Ідайна у Міннесоті. Через три роки Петті виграла міський чемпіонат Міннеаполісу і потрапила до півфіналу Жіночого Любительського Турніру Сполучених Штатів. Це було початком її семирічного тріумфу, коли вона виграла більше як 28 любительських чемпіонатів, включаючи три перемоги (1935, 1936, 1938) у Жіночому Любительському Чемпіонаті Міннесоти.
Петті була кандидатом до складу команди Сполучених Штатів Кубку Куртіса у 1936 та 1938 роках. Цей міжнародний жіночий любительський турнір проходить кожні два роки. Спортсменки з Сполучених Штатів, Англії, Шотландії, Ірландії, Північної Ірландії та Уельсу змагаються на ньому. Країна-переможниця забирає кубок до наступного турніру. У 1938 році Петті виграла у Національному Любительському турнірі, що проходив у клубі Вестморленд, який знаходиться у місті Вілметт, штат Іллінойс. Того ж року всесвітня новиннєва мережа Ассошіейтед Прес тричі визнала її Кращім Атлетом Року. У віці 20 років Петті вже мала у своїй колекції усі найважливіші перемоги у любительському гольфі Сполучених Штатів.
Незважаючи на те, що тоді не існувало жіночого професійного гольфу, Петті у 1940 році вже була професійним гравцем. Як і усі відомі та успішні жінки-гольфістки свого часу Петті заробляла гроші, подорожуючи по країні з показовими виступами. Вона також підписала контракт з фірмою Wilson Sporting Goods, яка почала випускати комплекти ключок для гольфу з її ім’ям.
У 1941 році Петті потрапила у серйозну автомобільну аварію та отримала важкі поранення, після цього вона 18 місяців не могла грати. Одужавши, вона пішла служити до морської піхоти США. З 1942 року по 1945 рік вона була лейтенантом морської піхоти США та приймала участь у Другій Світовій війні. Після війни Петті увесь свій час присвятила гольфу. У 1946 році вона перемогла у Відкритому Жіночому Чемпіонаті США.

Одразу після війни Бетті Хікс та Еллін Гріффін заснували першу організацію жіночого професійного гольфу. Вони намагалися залучити нових гравців та глядачів. Петті приймала у цьому активну участь. Вона одержувала перемогу за перемогою, у 1948 році зібравши сім нагород. Зрештою завдяки загальним зусиллям а також допомозі Петті,  Мілдред «Бейб» Дідріксон, Луїзи Саггс та Бетті Джеймісон було створено Жіночу Професійну Асоціацію Гольфу.
Петті стала першим президентом Жіночої Професійної Асоціації Гольфу. Асоціація докладала багато зусиль для організації кожного турніру, але до її складу входили найсильніші гравці. Мілдред «Бейб» Дідріксон, Луїзу Саггс, Бетсі Ролз і саму Петті можна вважати найвидатнішими гольфістками двадцятого століття. За їх досягнення імена Берг, Дідріксон, Саггс та Джеймісон першими були внесені до новоствореної Галереї Слави Жіночої Професійної Асоціації Гольфу. Це сталося у 1951 році. Петті була лідером з грошових призів у 1954, 1955, 1957 роках.
У 1959 році у віці 41 року Петті приймала участь у Відкритому Жіночому турнірі США у Піттсбурзі. Під час цього турніру вона поставила рекорд з "хоул-ін-уан" , тобто влучання у лунку з ті одним ударом, що є дуже рідким явищем у гольфі. Мікі Райт, Кеті Уітворт та інші зірки, що з’явились у 1960-х роках, також були у складі Жіночої Професійної Асоціації Гольфу та сприяли її популярності. У 1963 році фінальний раунд турніру перший раз транслювався по телебаченню. Грошові винагороди для жінок-гольфісток значно збільшилися у 1960-х роках. Жіночий гольф пройшов великий шлях з того моменту, як Петті почала свою кар’єру.
Упродовж наступних декількох років Петті продовжувала купатися у славі та нагородах за свої спортивні досягнення. У 1963 році Петті отримала нагороду імені Боба Джонса, найвищу нагороду Асоціації Гольфу США (USGA). Петті була першою жінкою, яку Фонд церебрального паралічу вшанував своєю нагородою. У 1978 році Жіноча Професійна Асоціація Гольфу заснувала нагороду імені Петті Берг, яку отримують спортсменки за визначні досягнення.

Незважаючи на хвороби та травми, що переслідували Петті упродовж життя, вона завжди демонструвала волю до найскорішого одужання так само, як і до перемог. У 1971 році Петті перенесла операцію з видалення ракової пухлини, у 1980 році вона мала операцію на стегні, у 1989 році вона перенесла ще одну операцію, пов’язаною зі спиною. Але влітку 1991 року у віці 73 років вона знову встановила рекорд з "хоул-ін-уан". Вона також написала три книжки, присвячені гольфу.
У 1995 році Петті отримала Нагороду за видатні заслуги від Професійної Асоціації Гольфу. У 1996 році у Міннеаполісі, її рідному місті, вона отримала Нагороду за видатні заслуги від Асоціації Гольфу Міннесоти.
Петті Берг залишила велику спадщину грі під назвою гольф. У 1993 році у Регіональному Медичному Центрі південно-західної  Флоріди було відкрито клініку з лікування раку, названу на честь Петті Берг.
Довгий час Петті жила у місті Форт-Маєрс , що на півдні штату Флорида. Вона жила активним життям, грала у гольф, коли могла, працювала волонтером, іноді давала уроки гри у гольф дорослим та дітям.