Шейла Янг
Шейла Янг
ковзанярський спорт та велоспорт, 1950 -
Коли Шейла Янг почала займатися ковзанярським спортом, він не був таким популярним, як лижний спорт чи фігурне катання. Ось чому ім’я Шейли Янг згадується не так швидко, як наприклад, імена Крісті Ямагучі, Мішель Кван чи Пікабо Стріт.
Однак це аніскільки не применшує її дивовижних досягнень у ковзанярському та велоспорті. Шейла належить до спортивної еліти, досягнувши великих успіхів у декількох видах спорту.
Вона народилася 14 жовтня 1950 року у передмісті Детройта (штат Мічіган). У дитинстві Шейла не цікавилася зимовими видами спорту. Коли їй було 4 роки вона навчилася кататися на двоколісному велосипеді, це було її найбільшим спортивним досягненням на той час. Але її родина захоплювалася спортом. Обидва батьки дуже любили кататися на ковзанах та велосипеді, заохочуючи до цього дітей. Її тато, крім того, казав так: «Я не можу собі дозволити няні. Тож іти потрібно всім». У віці 9 років Шейлі почало подобатись ковзанярство. Разом із старшою сестрою Шейла проводила багато часу на ковзанках та скутих взимку льодом озерах, яких було багато навколо їх рідного міста.
Шейла зростала у родині, де всі любили та підтримували одне одного. Світ різко змінився для неї, коли у матері виявили рак. Коли Шейлі було 12 років мати померла. Родина невдовзі переїхала до Детройту, де батько отримав нову посаду. Ці дві події стали страшним ударом для Шейли.
Намагаючись звикнути жити без матері та подолати дискомфорт нового оточення, вона почала все більше часу приділяти тренуванням. Її тренером був батько, її результати швидко покращувалися. Скоро вона почала приймати участь у ковзанярських змаганнях та вигравати.
У 1972 році Шейла у складі олімпійської збірної США поїхала до Саппоро (Японія). Вона змагалася у забігу на 500 метрів. Їй трохи не вистачило часу до бронзової медалі (8/100 секунди).
Маючи успіхи на міжнародних змаганнях, Шейла продовжувала тренуватися та вдосконалювати свої результати. Вона почала працювати з Пітером Скоттінгом, одним з кращих тренерів. Він був настільки вражений можливостями Шейли, що пообіцяв їй титул чемпіонки світу за один рік їх співпраці. І саме він відкрив для Шейли інший вид спорту – велоспорт. Оскільки було важко знайти ковзанку, відкриту для відвідувань цілий рік, велоспорт став ще одним засобом тренувати міць та витривалість ніг, необхідні для ковзанярства.
Скоттінг був дуже вимогливим тренером, він розробив ретельну програму тренувань для Шейли. Їй треба було витримувати виснажливі години фізичної підготовки на ковзанці та велотреку. 1973 рік приніс винагороду за це. Шейла була першою у забігах на 500, 1000 та 1500 метрів чемпіонату США. Оскільки раніше вона мала успіхи переважно у забігах на короткі дистанції, нинішні її перемоги на тривалих дистанціях показали, якою різнобічною спортсменкою вона тепер стала. Той великий рік Шейла завершила встановленням світового рекорду на 500-метровій дистанції та привезла додому золоту медаль з світового чемпіонату.
По завершенні ковзанярського сезону Шейлу почали цікавити змагання з велоспорту. Їй завжди подобалось кататися на велосипеді, але декілька років поспіль велотренування були включені до програми її фізичної підготовки. Її зацікавило спробувати себе у змаганнях з велоспорту світового рівня. Несподівано її було кваліфіковано на світовому чемпіонаті у Себастьяні (Іспанія).
Шейла дуже нервувалася перед першими у її житті змаганнями з велоспорту. Декілька разів вона падала та розбивалася на попередніх відбіркових змаганнях, отримавши такі важкі травми, що лікарі радили їй відмовитися від участі у фіналі. Але так зробити вона не могла. У фіналі її суперницею була фаворитка змагань радянська велосипедистка Галина Єрмолаєва. Шейла приголомшила всіх своєю перемогою. Вона стала першою американською спортсменкою (серед жінок та чоловіків), яка перемогла на чемпіонаті з велоспорту. Але це ще не все, Шейла, єдина у США, мала титул чемпіонки світу з двох абсолютно різних видів спорту.
Заохочена перемогами Шейла знову взялася до тренувань перед наступним сезоном. У 1975 році вона ще раз виграла ковзанярський чемпіонат світу у забігу на 500 метрів. Наступною метою були зимові олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку (Австрія). Незважаючи на те, що 4 роки тому їй не вдалося виграти жодної медалі, Шейла не мала наміру здаватися без боротьби цього разу. Загалом на тій олімпіаді вона виграла три медалі, золоту, срібну та бронзову, у забігах відповідно на 500, 1500 та 1000 метрів. Такого комплекту нагород, знову ж таки, ще не мав жодний американський атлет.
Ковзанярський спорт часів Шейли Янг, на жаль, не привертав такої уваги, як зараз. Її майстерність та перемоги треба вважати ще славетнішими, зважаючи на недостатні умови тренування та грошову підтримку, які одне десятиріччя по тому вже мали Бонні Блер або Бет Хайден.
Жіночі змагання з велоспорту не були навіть олімпійським видом спорту. Тепер, на щастя, ці обидва види спорту мають багато прихильників та підтримку спортивних організацій. Але досягнення Шейли Янг у ковзанярстві та велоспорті залишатимуться неперевершеними, ймовірно, ще багато років.
Про всесвітньовідому легкоатлетку Вільму Рудольф та гімнастку Ольгу Корбут теж можна дізнатися на нашому сайті.
