Тоні Моррісон
Тоні Моррісон
Афроамериканська письменниця-феміністка
1931 -
У 1960-1970-х роках на посаді редактора у видавництві «Рендом хауз» Тоні Моррісон сприяла виходу у світ творів визначних афроамериканських письменників та відомих людей. Боксер Мухаммед Алі та правозахисниця Анджела Девіс були серед них. Це було вагомим внеском у американську культуру. Але власні романи Тоні Моррісон того періоду, створені у вільний від роботи час, ставлять її у ряд найвизначніших письменників Америки кінця 20 століття.
Її справжнє ім'я Хлоя Ентоні Воффорд. Вона народилася 18 лютого 1931 року на півночі Огайо, де все було просякнуте пам'яттю про Громадянську Війну та «Підпільну залізницю». Пізніше вона дуже багато розповість про цю місцевість у своїх творах. Тоні Моррісон дуже гарно вчилася у коледжі. Її таланти пишно розквітли у академічній атмосфері, не дивлячись на обмеження прав афроамериканського населення та жінок (Акт про громадянські права був прийнятий у 1964 році). По закінченні Говардського університету у 1953 році вона отримала ступінь магістра англійської мови у Корнеллському університеті у 1955 році,викладала англійську мову у Техаському університеті, у 1957 році вона почала викладати у Говардському університеті.
У 1964 році після розлучення з чоловіком, архітектором Гарольдом Моррісоном, Тоні переїхала до міста Сірак'юс (Нью-Йорк). Вона виховувала двох дітей та працювала редактором підручників у видавництві «Рендом гауз». Аби відволіктися від щоденних обов'язків, вона почала писати оповідання. Одночасно вона відредагувала та доповнила твір, який написала декількома роками раніше, розповідь про чорну дівчинку, що просила Бога, аби він дав їй блакитні очі. Скоро ця повість перетворилася на повноцінний роман. У 1967 році Тоні отримала підвищення, її призначили старшим редактором Манхеттенського відділення «Рендом гауз». Вона здебільшого відповідала за твори афроамериканських авторів. Власний рукопис вже був готовий до публікації. Роман «Найблакитніші очі» вийшов у світ у 1970 році і одразу стало зрозуміло, що у американській літературі з'явилася унікальна письменниця. У першому романі Тоні виявився її вражаючий дар проникнення у психологію своїх героїв. Крім того у цьому творі вона змогла показати соціальну та політичну перспективу, що поєднувала у собі результати Руху за Громадянські Права та відновленого у 1960-1970 роки феміністського руху. У наступних романах «Сула» (1973) та «Пісня Соломона» (1977) Моррісон збільшила простір зображуваної дійсності та виробила стислий, ритмічний стиль, який потім розвинувся у модерністських романах Вільяма Фолкнера та творах письменників Гарлемського Ренесансу, Ленгстона Г'юза та Зори Ніел Херстон зокрема. Літературна критика була послідовно схвальною, читачам теж подобались твори Тоні. До середини 1980-х років вона вже була визнано поважним викладачем та мала постійну штатну посаду професора у Принстонському університеті. Громадськість країни поважала її за високий інтелект та внесок у американську культуру.
Після «Пісні Соломона», роману про чорних рабів, яким вдалося втекти на Північ Америки, Тоні публікує роман «Смоляне опудальце» (1981). У 1987 році виходить у світ її найкращий твір «Кохана». Роман заснований на реальних подіях 1851 року, коли збігла рабиня вбила своїх дітей, аби тільки вони не поверталися знов у рабство. «Пісня Соломона» та «Кохана» об'єднані темою про те, як важко позбавитися минулого. Сеті, колишня рабиня, її сердита донька Денвер, та Кохана, привид вбитої дитини Сеті, разом складають родину, яка примушена звести рахунки з жорстокою спадщиною рабства. Тоні, головним чином, зосереджує увагу на тому, як афроамериканські жінки об'єднуються, аби вижити у скруті подолання нелюдяних наслідків рабства. Написаний поетичною прозою, яка підкреслює психологічну боротьбу героїв, роман «Кохана» блискавично став бестселером та фаворитом у критиків, що є рідкісною річчю у сучасній художній літературі. За цей роман Тоні отримала Пулітцерівську премію у 1988 році. «Кохана» продовжує бути визначальним літературним текстом американської культури. Роман включений у навчальні програми літературних вузів. У 1998 році роман «Кохана» був екранізований з Опрою Уінфрі у головній ролі.
У наступних романах «Джаз» (1992) та «Рай» (1998) Моррісон продовжує дослідження культури афроамериканського народу та жіночої долі. Крім того вона написала велику кількість літературних та політичних есе, у яких подано блискучий аналіз американської культури. Частина з них увійшла до збірки «Граючи у темряві: Білизна та літературна уява» (1992).
За ліричність та гостроту зображення дійсності вона отримала Нобелівську премію з літератури у 1993 році. Здолавши бар'єр упередженості та нетерпимості, Тоні Моррісон є восьмою жінкою та першою чорною жінкою, яка стала лауреатом найпрестижнішої у світі літературної нагороди.
