Хетті Елізабет Александр

Хетті Елізабет Александер
Засновниця діагностики та лікування менінгіту
1901 – 1968

Коли новонародженого або маленьку дитину з конвульсіями привозили до лікарні молода практикантка  готувалася до найгіршого. Вона мала запитати батьків дитини, скільки вже тривала  хвороба та які були симптоми. Якщо дитина була хвора менше як 24 години, мала дуже високу температуру, блювала, а потім різко впала у сонливість, доктор Хетті Александер  підозрювала, що причиною міг бути бактеріальний менінгіт. До 1940 року цей діагноз був майже завжди фатальним, хвороба вбивала людину за декілька годин. Маленькі діти з цією хворобою справляли важке враження на молоду практикантку. Вона наважилася на пошук лікування цієї хвороби і присвятити цьому свою медичну кар’єру. Пошук був успішним.
Хетті Елізабет Александер народилася 5 квітня 1901 року у Балтіморі (Меріленд). У її батька був  торгівельний бізнес. У родині крім Хетті було ще семеро дітей. Родина жила у власному будинку у центрі Балтімора. Вона вчилася у середній школі для дівчат і отримала окрему стипендію на навчання у Гаучер-коледжі.
У коледжі їй подобалось займатися спортом. Спорту вона приділяла набагато більше часу аніж навчанню. Вчилась вона не дуже добре. Вона любила жарти, розваги, веселощі і все життя залишалась такою. Пізніше їй особливо подобалось кататися на своєму швидкохідному катері.
Однак ще у коледжі вона дуже зацікавилась новою галуззю бактеріології, яка вивчала мікроорганізми і ті з них, що викликають хвороби. Після закінчення Гаучер-коледжу у 1923 році вона почала працювати бактеріологом спочатку у Службі Громадського Здоров’я Сполучених Штатів, а потім у Службі Громадського Здоров’я Меріледу. У цей час вона вирішила поступати до медичної школи. Після трирічної праці вона накопичила достатньо грошей, аби вчитися у Медичній школі Джонса Хопкінса.

Вона вчилася блискуче. У 1930 році вона отримала ступінь доктора медицини. Вона була інтерном-педіатром у лікарні для дітей Гаррієт Лейн Хоум та Дитячій Лікарні Пресвітеріанського Медичного Центру у Нью-Йорку. Саме у лікарні для дітей Гаррієт Лейн Хоум вона мала перші у своїй практиці випадки захворювання на менінгіт, що так вразили її.
Менінгіт є інфекцією, що зазвичай викликається бактеріями або вірусами. Ця інфекція вражає мозкові оболонки головного та спинного мозку.
Хоч менінгіт можуть викликати декілька типів бактерій, доктор Александер зосередила увагу лише на одному різновиді. Він називається гемофільна паличка.
Доктор Александер проводила свої досліди працюючи педіатром та клінічним інструктором на медичному факультеті  Колумбійського університету. Вона почала з посади інструктора з педіатрії у 1935 році, пройшла всі щаблі і у 1958 році вже була професором. Одночасно вона працювала у лабораторії Дитячої Лікарні, де проводилися дослідження та аналізувалися результати тестів на пацієнтах. Поряд з своєю любов’ю до розваг та всіляких веселощів вона вміла дуже ефективно організовувати свій час та зосереджуватися на завданні, яке ставила перед собою. Така сувора дисципліна дозволяла їй лікувати пацієнтів, навчати студентів та керувати дослідженнями у лабораторії.
Доктор Александер працювала з хіміком-імунологом Майклом Хайдельбергером. Результатом їх співпраці був перший ефективний препарат для лікування бактеріального менінгіту. Це була речовина, що називалась імунна сироватка. Доктор Александер використала ідею інших дослідників, які експериментували з різними складовими сироватки крові. Досліди проводилися на інфікованих тваринах. Сироватка це прозора рідка речовина, що входить до складу крові. Вона містить антитіла, молекули, що виробляються імунною системою для боротьби з певними бактеріями. Імунна сироватка була отримана в результаті збирання сироватки крові інфікованої тварини, яка вже містила антитіла, що боролися з конкретною інфекцією.

Доктор Александер отримала імунну сироватку проти гемофільної палички від інфікованих кроликів. Потім вона використовувала цю імунну сироватку для лікування людей, хворих на менінгіт. У 1939 році вона повідомила про перший випадок лікування менінгіту, що не завершився смертю. На цьому вона не зупинилася. У пошуках більш ефективного лікування вона експериментувала з іншими медикаментами(сульфаніламідними препаратами та першими антибіотиками). Завдяки доктору Александер та дослідникам, які працювали після неї, бактеріальний менінгіт тепер лікується упродовж декількох тижнів із застосуванням певних доз антибіотиків.
Працюючи з бактеріями, доктор Александер однією з перших зіткнулася з проблемою, яка у 1990-х роках постала дуже серйозно. Цією проблемою була опірність бактерій препаратам. Спостерігаючи за культурами, що були вирощені у лабораторії, доктор Александер чітко бачила, що препарат не міг вбити ту ж кількість бактерій, з якою був здатен справитися раніше. Вона зробила висновок, що це було наслідком генетичних мутацій . Коли група бактерій починає взаємодіяти з антибіотиком, майже всі вони гинуть. Але декілька бактерій залишаються жити, тому що вони мають гени з мутаціями і спроможні чинити опір препарату. З часом опірна спроможність цих бактерій зростає настільки, що вони починають бути головною причиною захворювання. Доктор Александер однією з перших почала вивчати генетику бактерій.
У 1965 році доктор Александер стала першою жінкою-президентом Американської Педіатричної Спілки. Вона пішла у відставку у 1966 році. За свою працю вона отримала багато нагород та почесних звань. Вона померла від раку 24 червня 1968 року.