Ханна Майерс Лонгшор

  Перша жінка-викладач Медичного коледжу США

1819-1901

Вся родина Майерсів жила важкою фермерською повсякденністю поблизу колонії квакерів у місті Новий Лісабон штату Огайо. На початку 1800-х років всі фермери мали багато важкої праці. Проте, кожного дня батьки Ханни, чотири її сестри, дві зведені сестри і два брати збиралися для сімейної розмови. Вони могли обговорювати релігійні чи політичні питання, стратегію звільнення рабів або права жінок. Родина Ханни та майже всі її друзі належали до Квакерів, Релігійної Спілки Друзів, які були відомі своїм гуманістичним спрямуванням та турботою про освіту. Тож, Ханна, ще дехто з її сім'ї та друзі-квакери з Пенсильванії приймали участь у заснуванні першої у світі привілейованої медичної школи для жінок – Пенсильванського Жіночого Медичного Коледжу. Ханна була серед перших його випускників. Навіть ще до отримання ступеню доктора медицини вона викладала на факультеті, ставши, таким чином, першою жінкою-викладачем Американського медичного коледжу.
Ханна Майерс народилася у місті Санді-Спрінг, у Меріленді, 30 травня 1819 року і була першою дитиною Семюела та Поліни Майерс. Її батько, Семюел, який викладав у школі квакерів, мав ще двох доньок від попереднього шлюбу. Сім'я переїхала до Вашингтону (округ Колумбія), де Ханна відвідувала школу квакерів. Майерси тут відчули вороже ставлення через свої аболіціоністські переконання, які ставили їх у різку опозицію до тамтешнього суспільства. Аби позбавитися неприємного оточення, родина у 1833 році переїхала до ферми у штаті Огайо.
Освіта була дуже важливою для квакерів, причому однаково, як для хлопчиків, так і для дівчаток. Ханна ходила до школи у місті Новий Лісабон, що знаходилась за дві милі (три кілометри) від її ферми. Вона виявила велику цікавість до науки, особливо до вивчення комах та маленьких тварин. Ще маленькою дівчинкою вона вирішила вчитися в Оберлінському коледжі, де було спільне навчання, та стати лікарем.
Вся родина підтримувала Ханну у цьому прагненні, але проблеми були значні. По-перше, батьки не мали грошей для навчання Ханни, по-друге, медичні коледжі не приймали жінок.
У 1841 році Ханна одружилася з Томасом Елвудом Лонгшором, викладачем Академії у Новому Лісабоні. Томас був палким прихильником прав жінок. Ханна не змогла продовжувати навчання після одруження, дуже скоро вона вже мала виховувати двох дітей. Томас ставав дедалі різкішим супротивником рабовласництва. Фактично, його політичні погляди стали головною причиною втрати посади викладача. Іронія полягала в тому, що невдача чоловіка стала щасливою можливістю для Ханни та для всієї жіночої  медичної освіти.
Втративши засоби існування, Томас і Ханна спакували речі, взяли дітей та вирушили до Пенсильванії, де у графстві Бакс, жила родина Томаса. Тут він отримав посаду викладача у місцевій школі квакерів. Того ж часу його брат, Джозеф Скелтон Лонгшор, закінчивши навчання у Пенсільванському Медичному університеті, розпочав лікарську практику. Він обрав  еклектичний метод лікування, який базується на використанні найкращих засобів, запропонованих різними конкуруючими напрямами медицини. У ті часи лікування призначалося лише з припущень та здогадок, а істинна причина хвороби була цілковитою таємницею. «Справжні» лікарі застосовували кровопускання або очищення організму з допомогою проносних засобів, навіть коли таке суворе лікування погіршувало стан людини, або взагалі, призводило до смерті. Отже, багато медиків були у пошуках лагідніших та більш ефективних методів.
Ханна розповіла Джозефу про своє бажання стати лікарем, і той охоче погодився навчати її. Невістка Ханни, Анна Мері Лонгшор, теж навчалася у Джозефа та мала практику під його наглядом. Тоді це був звичайний спосіб стати лікарем. Ситуація змінилася лише наприкінці 1800-х років, коли з'явилися медичні спілки та асоціації, які набагато підвищили стандарти медичної освіти та практики.
Ханна і Мері читали книжки Джозефа та спостерігали за ним під час роботи. Але Джозеф розумів, що жінки потребують відвідувати лекції та практичні заняття у медичній школі. Деякі історики вважають, саме величезне прагнення Ханни вивчати медицину надихнуло Джозефа на створення Пенсильванського Жіночого Медичного Коледжу. Цей заклад був заснований зусиллями Джозефа та декількох лікарів та бізнесменів-квакерів у 1850 році. Ханна Лонгшор була однією з перших студенток та восьми випускниць, які отримали ступінь доктора медицини у грудні 1851 року.
Доктор Ханна Лонгшор була першою жінкою-лікарем, яка почала приватну практику у Філадельфії. Підтримувана лідеркою жіночого руху Лукрецією Мотт, доктор Лонгшор читала  лекції про жіночу сексуальність, якими шокувала місцевих консерваторів. Ці лекції допомогли привернути пацієнтів, деякі з них, навіть, прийшли за рекомендацією тих лікарів, які публічно засудили її сміливу відвертість. Ханна Лонгшор також  на протязі майже чотирьох років викладала анатомію у Жіночому Медичному Коледжі. Незгоди з методів викладання медицини спричинили розкол між викладачами цього навчального закладу. Доктор Джозеф Лонгшор, доктор Ханна Лонгшор та ще декілька викладачів пішли звідти, маючи на меті заснування нового еклектичного навчального закладу, Медичного Університету, з чоловічим та жіночим відділеннями. Ханна Лонгшор знов викладала студентам анатомію.
Наймолодша сестра Ханни та її зведена сестра також вчилися у Пенсильванському Медичному Університеті та отримали там наукові ступені.
Майже сорок років Ханна Лонгшор мала лікарську практику. Злидарів вона лікувала безкоштовно, а її родина допомагала збирати одяг та їжу для них. У розквіті її діяльності кількість пацієнтів сягала трьох сотень родин. Її власна родина та домашнє господарство збільшувались. Її дім завжди збирав найпрогресивніше товариство та був затишним прихистком для тих, хто запроваджував соціальні реформи.
Доктор Лонгшор завершила свою діяльність у 1892 році та померла у жовтні 1901 року у власному домі у Філадельфії.

Інформація з книги автора Stille D.R. "Extraordinary Women of Medicine' - Children's Press, Denbury, Connecticut надана лише з освітньою метою.