Карен Даніельсен Хорні

                                                       Карен Даніельсен Хорні
Одна з перших жінок-психіатрів
1885-1952

Дитинство не було щасливою добою її життя. Обурювана владною вдачею свого батька, дівчинка відчувала, що обидва батьки більше любили її брата.

Незважаючи на те, що вона була дуже красивою, вона почала відчувати себе потворною. Вважаючи себе негарною, вона вирішила, що має бути розумною, і врешті-решт, стала лікарем. Так її власні внутрішні конфлікти започаткували нову область психоаналізу. 

Ставши психоаналітиком, д-р Хорні започаткувала свій метод лікування жінок, грунтуючись на теорії Зігмунда Фрейда, засновника психоаналізу. Доктор Хорні була першою послідовницею Фрейда, яка не погодилася з його ідеями щодо емоційних проявів у жінок.

Вона розробила свою власну теорію жіночої психології та теорію емоційних розладів як у чоловіків, так і у жінок. Ці теорії стали дуже важливими для психологів і психіатрів, які широко використовують їх у своїй практиці.

Карен Даніельсен народилася 16 вересня 1885 року в Німеччині, в селі неподалеку від Гамбурга. Її батько, Берндт, народився у Норвегії, але потім став громадянином Німеччини, отримавши посаду капітана судна, що виконувало рейси між Америкою та Гамбургом. Він був людиною глибоких релігійних переконань, вважаючи, що чоловік є головою родини, а жінки мають бути лише покірними та слухняними. Мати Карен, Клотільда, голландка за походженням, мала набагато кращу освіту, ніж батько. Вона була більш ліберальною у своїх релігійних поглядах та вважала, що жінки потребують самостійності.

З дитинства Карен мала суперечливі почуття до свого батька. Вона ненавиділа його різкі, владні манери, але одночасно потребувала його схвалення. Вона вважала, що батько та матір любили її старшого брата більше, тому почувалася знехтуваною та небажаною. Однак, вона була дуже розумною і поставила собі за мету досягти успіху у житті.

Почувши про її намір стати лікарем, батько рішуче заперечив проти цієї ідеї. Мати допомогла умовити його і Карен поїхала з дому вивчати медицину. Вона навчалася у декількох університетах Німеччини, у 1911 році отримавши ступінь доктора медицини у Берлінському університеті.

У 1909 році вона познайомилася та одружилася з Оскаром Хорні, який був студентом факультету економіки та політики.

У 1915 році у них вже було три дочки. Доктор Хорні мала приділяти час родині та вихованню дітей та працювати в обраному напрямку – неврології та психіатрії. Тоді вона мала пережити складний період життя. Померла її мати, знов суперечливі почуття до батька переповнювали її душу. Вона розривалася між сімейними обов'язками та кар'єрою. Постійне відчуття втоми та пригніченості змусило її звернутися до методу вільних асоціацій, який тільки починали практикувати у психоаналітиці. Ця новітня техніка полягала у тому, що пацієнт міг вільно висловлювати свої спогади, думки, мрії, які потім були інтерпретовані аналітиком.

Доктор Хорні не була згодна лише з деякими деталями, але повірила в основні ідеї психоаналізу і почала вивчати цю техніку сама, вже у 1919 році прийнявши перших пацієнтів. Наступні дванадцять років вона викладала у Берлінському інституті психоаналізу. Потім її було запрошено до Чикаго на посаду заступника Інституту Психоаналізу. Тоді вона вже була розлучена з чоловіком, це сталося у 1937 році. Доктор Хорні з двома доньками переїхала до Сполучених Штатів, у 1938 році отримавши громадянство США.

По двох роках життя у Чикаго її запрошують до Нью-Йорку для викладання у Новій Школі Соціальних Досліджень та Нью-Йоркському Інституті Психоаналітики. Вона також мала приватну практику. Чимдалі її розбіжності з теорією Фрейда збільшувались.

Вона дуже цікавилася працями вчених з жіночої психології. На практиці вона бачила, що положення Фрейда часто не здатні допомогти її пацієнтам. У 1930-х роках були надруковані дві книжки, «Невротична особистість сьогодні» та «Нові напрями психоаналізу», де була викладена її власна теорія та висловлена цілковита незгода з деякими ключовими ідеями Фрейда.

Суперечності між доктором Хорні та послідовниками Фрейда зростали, що призвело до її дискваліфікації Нью-Йоркським Інститутом Психоаналітики у 1941 році. Відразу ж після цього вона із своїми однодумцями заснувала Асоціацію Прогресивного Психоаналізу та, на її базі Американський Інститут Психоаналізу, де доктор Хорні мала посаду декана. Нею був заснований «Американський Журнал Психоаналізу», який вона редагувала.

Її ідеї в галузі  психотерапії в подальшому були розвинуті іншими лікарями. Вона дійшла висновку, що кожна людина природньо прагне самореалізації та глибокого розуміння себе. Будь-яке втручання у природні схильності особистості, вважала вона, призводять до емоційних розладів, які вона називала неврозами.

До кінця свого життя вона викладала, мала лікарську практику, писала наукові книжки та розвивала власну теорію. У листопаді 1952 року у неї був діагнозований рак жовчних проходів. Її стан різко погіршувався, вона померла 4 грудня 1952 року.

З часом ідеї доктора Хорні набирають більшого впливу. Її теорії покладені в основу багатьох психотерапевтичних методів, які практикуються сьогодні.

Інформація з книги автора Stille D.R. "Extraordinary Women of Medicine' - Children's Press, Denbury, Connecticut надана лише з освітньою метою.